***
Намріялось… Тендітні верболози
Тримали на руках потік води,
Немов рушник: переливались води
І все текли собі кудись, текли…
І вабили в далеке за собою,
І кликали «Зміни своє життя!»
Я серцем відчував: переді мною
Було моє розбурхане буття…
А хвилі сповідались спозарання
До берега, і мова тиха та
Ледь чутно над водою танула
І канула собі кудись в літа…
І я стояв один як тихим ранком
Вмивалось сонце краплями роси
А над водою танули серпанком
Хвиль щирі каяття «Про-сти… Про-сти...»
***
________________________________
Олександр Войтенко
13 листопада 2017 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768518
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2017
автор: Олександр Войтенко