Заплітати у коси вітер і колоссям вербові віти,
крила з воску — до хмар летіти і губитись у сяйві сонць,
задивлятися в очі літу, задихатися юним світом,
і горіти, повсяк горіти в теплім колі чиїхсь долонь.
Усміхатися теплим зливам, несподіваним, полохливим,
довіряти думкам сміливим, цілувати тихцем і так.
Бути дивним, та незрадливим. І до сонця в очах щасливим.
І не вірити в неможливе.
Нині й прісно. І буде так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768442
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2017
автор: Marika