Потрапила необережно бджілка в павутиння,
що виткав ввечері павук підступний й злий,
на муху чатував старий, та Божеє створіння
влетіло в западню, неначе буревій...
Павук зрадів, ще б пак: "удача, подано сніданок!",
та передчасно успіх дідько святкував...
Отруйний злодій вискочив на свій бандитський ганок
й до полонянки підкрадавсь, немов удав.
А та, відчувши люту небезпеку, відчайдушно
своїми крильцями дзижчати почала
та розірвала врешті павутиння і потужно
злетіла в небо, мов запущена стріла.
Однак, історія на цьому б не скінчилась просто,
якщо б із пастки не прибралася вона,
ударила б розбійника у серце жалом гострим,
було б все кепсько, вбивши, згинула б сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2017
автор: Island