Одін висів на дереві в цвіту
Він бачив перший день і день останній
Усю ту маячню та марноту
Яку ми множили неначе окаянні
А позатим іде до нас Кінець
І разом з ним остання злісна битва
Після якої тисячі сердець
Поринуть у пітьму як у молитву
І все те бачив Одін одноокий
Сивобородий мученик-герой
Боги вмирають точно нині в строки
Отож вперед - списами упокой
Свою трагічну з понтом вічну душу
Упало небо і розверзлась суша
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768330
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.12.2017
автор: Той,що воює з вітряками