Узяти б ніч за тороки руками
І прив’язати снів моїх мішок
Віддати їй бої із вітряками
Або насипати пустих пляшок
Я ніч люблю
Вона
Безмежне поле
Де я саджаю роздумів сади
Та все чомусь не вишні
Атополі
І пух думок
Усі мої плоди
Літають попід стелею до рання
Кружляють
Схожі на лапатий сніг
Лягаючи рядками римування
Як мій єдиний
Справжній оберіг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2017
автор: Gravitoff