Я з тих , хто пише кров’ю досхочу.
Облиш свій захват – я занадто мудра,
Щоб слухати пусті слова …втечу
Я досвіта від тебе - тут занадто брудно
Для зберігання тих видінь і відкриттів
Які дарує тільки близькість… достеменно
Ти цих побічних явищ зовсім не хотів.
Для мене ж зустріч ними не даремна.
Невимушений і непослідовний транс,
А поза ним між нами вже немає анічого
Тобі від мене - вдячність за сеанс -
Для тіла втіха і бокал вина густого .
Я задоволена, нічого не кажи мені
Слова твої зрадливість тимчасову
Нехай в своєму повезуть човні,
А я вже знаю новУ і дивну мову
Якій я навчена, ти знаєш, із тобою
Коли тоді мій стогін тишу обійняв
А ти,сполоханий,ховався за стіною
Байдужості і тільки свідком дива став...
Бажаю щоб відчув ти, друже мій
Підйом небачений , а я запам’ятаю
Ні…мабуть, не тебе, а спалах свій
Коли раділа , що моя душа злітає,
І стиле серце норовливе - ожило
І стало йому в грудях місця мало,
А попри розум мій тебе знайшло -
Далекого від мрій та ідеалу.
І що тепер? - Всі рани нам на двох
Із серцем… тільки не розіпнуть шрами
Матерію натхнень – всесильний бог
З міцних молекул ліпить вічні драми.
26.12.2017
© Олена Зінченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2017
автор: Zinthenko Olena