[b]К[/b]раплі дощу на гіллі, немов бісер.
[b]Р[/b]анок зимовий цілує вікно,
[b]А[/b] на дорозі заплаканий вітер
[b]П[/b]еребирає калюж бите скло.
[b]Л[/b]асощі дзьоба синичка квапливо
[b]І[/b] підчищає пір'їнки свої,
[b]Д[/b]ятел в садку дріботить терпеливо —
[b]О[/b]сь так він їжу шукає собі.
[b]Щ[/b]е день грудневий на зиму не схожий,
[b]У[/b] цьому й є загадковість зими.
[b]Н[/b]іжність сніжинок розсипле день гожий,
[b]А[/b] небо синє всміхнеться землі.
[b]Г[/b]арно! Як гарно, коли у задумі
[b]І[/b], мов у казці, кружля тихо сніг.
[b]Л[/b]егко йдемо ми з тобою, мов юні.
[b]Л[/b]егко, бо не відчуваємо літ
[b]І[/b] усміхаємось спогадам, мріям,
[b]Н[/b]аче гортаємо книжку життя.
[b]Е[/b]хом далеким колишні повір'я,
[b]М[/b]и, мов намисто, низали літа.
[b]О[/b]сторонь, геть, дощові пішли хмари —
[b]В[/b] нашім житті так бувало й не раз,
[b]Б[/b]о там, де радощі, там є і чвари
[b]І[/b] ми вчимося йти рівно ввесь час.
[b]С[/b]рібні краплинки осипались з гілля,
[b]Е[/b]пос зима свій напише для нас:
[b]Р[/b]анок і тихе, чарівне сніжіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2017
автор: Радченко