Від консерваторії і повз Івасюка ...
Такий цей пам'ятник чомусь душевний,
Не бунтівний, а як простягнута рука,
Як музика його чи як слова вірша …
Далі направо у підземний перехід.
Тут дуже щиро завжди колядують …
Той львівський не такий, як київський підземний світ.
Тут помаліше все. Тут слухають і все ще чують …
А далі повз будиночки торгові,
І дорогі, й смішні ці образи живі і іграшкові …
І Опери класичний дух струмить,
Хто вміє слухати, то чує, як шумить …
Людського гамору нещирості ріка …
І раптом дотик. Це чути скрипаля…
Озвалася душа. Так тихо. Може хто почує.
Що серед цих фальшивих Миколаїв десь здаля
Хтось тут на скрипці під театром трішечки вальсує …
Збирає голубі́в глядацькі зграї …
Шукає слухачів десь на майдані скраю ...
Заслухався. І бачу, я не сам.
Ти теж стоїш і в такт цій музиці киваєш.
Волосся віддала погратися вітрам …
Яка прекрасна ти в цій грі! Нічого ти не помічаєш ...
Там голосніше. Там, де Скарбківський театр.
І ти туди за цим концертом поспішаєш …
Я вслід цій музиці.
І на маленькій вулиці.
Тут на будинку надпис …
Музикант тут жив. У тридцять ти нас покидаєш …
Ти мов в стіні цього будинку розчинилась,
Стояла, плакала, схилилась, і когось про щось просила
Так тихо-тихо, як могла …
У двері я постукав і зайшов …
Там літня пара у кутку сидить.
І старший пан своєю грою
В кімнаті тій дива творить …
А на столі старий – старий альбом …
З нього з'явився образ жінки мов крізь сон.
Я бачу, це моя стара знайома,
Тільки тепер вона, здається, в себе вдома …
Стояла й слухала, як пан той грав …
Вони до мене повернулися всі разом.
І вигук подиву в них на губах застиг …
Так наче за чиїмсь проханням чи наказом
Сам автор їх почув … і мрію їхню він здійснив …
Раділа пара своїй доньці, що їх покинула так рано,
Вона зраділа музиканту,
Я виконав свою таку незвичну роль, а може і не роль …
Ми ж не відходимо. Не йдемо нікуди.
Дякуючи Вам, панно Любове й панові Таланту ….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2017
автор: Дружня рука