Все більше спогадів і менше сподівань,
Це відчуває кожен в різні роки...
І незалежно від мрій своїх й бажань,-
Кожен по-своєму дальші робить кроки.
В дитинство погляд все частіш усіх веде,
І це вертає і надії, й спокій,
Гарніш на серці і в душі стає,
Сліди від спогадів завжди глибокі...
Вслід за дитинством і юність відпливла,
І так приємно все це пригадати,
Була ж бо сила,впевненість,краса,
Довіку це не можна забувати...
У зрілі роки юність привела,
Наповнила турботами до краю...
Робота і сім"я завжди вперед вела,
Не мали часу навіть оглядатись...
А в старості усі ми уже не ті,
Стаємо схожі на старі дерева,
І радощі,і дні вже не ясні,
Ніби в житті - нескінченна перерва...
Усе частіш блукаємо в думках,
Ніби загублені в глухому лісі,
І плентаємось тривожно по стежках,
У дні, і ночі вже й думки невтішні...
Все більше спогадів і менше сподівань,
Лиш залишки життя й сліди глибокі,
Хоча минулого ніби й не жаль,
Та спогади приносять втіху й спокій...
Ми розуміємо,що спогади - це грань,
Та ми ще мрії і від них плекаєм,
І хоч стає все менше сподівань,
Все що минуло, ми не забуваєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2017
автор: геометрія