Чиї голоси ми успадкуємо потім?
Твій буде грізним,
Явленим спересердя,
Та дотичним до всього.
В його серці вміститься
Гул океану
Й крики вуличних сутичок
Десь зі сходу.
Від тебе відірветься
Наліпка заходу,
Наче хвіст на лінійці
Еволюцій.
Мій голос
Знову може
Бути жіночим.
Я готова розказувати
Ним, як все було,
Доки пам'ять не забрала
Моїх щоденників,
А осінь не спалила їх,
Зодягнувши шати заздрощів.
Тож сиджу в облозі зими.
Починаю звикати
До ранішніх сутінків.
Здається, ці місяці
Подовжують самі себе,
Тягнуться заволокою
З натужних снів
І спогадів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767804
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2017
автор: Олена Ганько