Проминають і літа і весни,
І натомлене болем життя.
І ніщо, як Христос, не воскресне,
Все відійде колись в небуття.
Та здаватись не маємо права
До кінця не пройшовши путі,
Для нащадків залишивши справи,
Незакінчені в цьому житті.
Засіваймо ще землю щоб літом
Золоті в ній дозріли жита.
Що би тішилась сонячним світлом
В небесах наша Сотня Свята.
Ще будуймо розвалені стіни,
Поки є і можливість і час.
Захищаймо свою Україну
Для нащадків у спадок від нас.
Вже минуле для нас не досяжне,
Лиш майбутнє надію несЕ.
Люди, будьмо сміливі й відважні,
І зробім для майбутнього все.
Парище
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767796
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський