***
Вже птахою день відлетів
і сховався за обрій.
А нічка-мара тут-як-тут,
захопила в полон.
Надія на ранок погожий
у настрої добрім –
з синичкою в шибці, а не
із нашестям ворон.
Надія на сонце таке,
що сліпитиме очі,
торкнеться промінням
печальних зневірених душ.
Сади щоб садить
поривалися руки охочі,
щоб рід вкорінявся навіки
і вбік ані руш.
Щоб сил додало ратоборцю,
незламності й гарту
здолати незгоди,
розбавити сліз гіркоту.
Моя батьківщина
найвищої почесті варта.
Якщо і віддати життя,
то за неї святу.
23.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767692
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.12.2017
автор: Галина_Литовченко