*****
Вчора померли осінні поля
заради життя зимових.
Тоне у снігові чиста рілля,
народжує подих.
Подих знову нагадує лід –
такий же холодний як небо.
Дихати важко, а може не слід,
може нікому не треба?
Може краще здатись в полон –
повітря мороку і простуди,
відчути радість того, що було,
і того, що буде.
Збагнути, наскільки важливим є час,
наскільки його небагато.
Усе, що змушує плакати нас,
стосується втрати.
Те, що ти любиш понад усе,
закінчиться, пам’ять стерши.
І тільки тоді ти побачиш сенс,
неначе уперше.
Подих зими іде звідусіль,
радість миті належить до див.
Якби я міг взяти увесь твій біль,
то так би й зробив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767351
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2017
автор: Райз