Я вже збиралася спати
Як було самій лягати
Місяць й зорі так моргали
Про кохання чаклували.
Давно чекаю коханця
Сіла навпроти віконця
А він певно заблудився
У сусідки опинився..
Ой, вже бачу його, трясця
Взяла би, хутко за яйця
Та туди не впхаю носа
Бо сиджу давненько боса.
Та й минулого то разу
Довела, мене до сказу
Тож дуже, пику набила
Ревнива ж , ой би убила.
Боживсь, було в останній раз
Їй трохи навела (прикрас)
У медпункті ночувала
Я вже милого кохала.
Знову маю неприємність
Клявся, каже в нас взаємність
Чого, туди було знов йти?
Не варто ламати мости.
Хочу, щоб не був гулящим
Моїм… і самим найкращим…
Мов на вахті, я всю нічку
Підкидала дров у пічку
Весь час в сусідки світилось
Вмить на порозі явилось
Чи коханець, чи потвора
Якогось, бачу сеньйора.
Світить, лампа на обличчя
Ні фіга, оце добича
Боже та тож негр, чорнющий
Як чахлик той, невмирущий.
Блискав, білими зубами
Мені вздрілось петардами
З переляку вже хрестилась
Я ледь-ледь не окошилась.
Її, обійма й цілує
Тепер до стежки прямує
Пішов в сторону вокзалу.
Босоніж, бігом з опалу…
До сусідки кричу, - Люба
Сидить бачу, біля дуба
Тут мій Петро, от паскуда
Наче синій, та приблуда.
Спить, розчепіривши ноги
О! Наставила вже роги
І йому моя сусідка
Чергова в неї інтрижка.
На неї всі кажуть квітка
Ой, солодка така жінка
Чоловіки, немов бджоли
То й не минають ніколи.
Вай, вхопила іноземця
За чергового коханця
От везе оцій заразі
Ще й працює у сільмазі.
Петре чуєш, -кажу,- Друже
Він лепече, –Люблю дуже,
Лише мила, тебе одну
Наче зірку, оту ясну.
Вже до Любки, - Ну, як справи
Годен негр, був до забави?
Та ледь рота відкриває
П`яна знов, вітром хитає
І сопе, бурчить до мене..
- Не чіпай, серце зранене!
Спитала, - Вночі був Петро?
- Мені… Твій, як зайве ребро!
З того вже, що можна взяти?
Одне те… Тільки багатий
Що до сексу нікудишній
Ти пробач, благаю грішній.
Було з Петриком, краще всіх
Заводив, мене у той гріх
Вогонь горів в наших тілах
Кров закипала у жилах…
Якби мене він покохав
До тебе вкотре не тікав…..
Вдвох сидимо, а Петрусь спить
В мене на ліжечку хропить
Ми ж, як кажуть, по-сусідські
Почуття взнали,ті бабські
Вдвох випили по гранчаку
Додому провела Любку
Ясний місяць усміхався
Немов з нами привітався…
На ранок, в селі новина
В хаті весело, не одна
Добилася, хай йому грець
Самотності прийшов капець!
Правда трохи конопатий
Та все ж добре, нежонатий
Рада, врешті…. Відбулося
Все склалося….Як хтілося..
А надворі казка- вечір
Обіймав милий за плечі
Він для мене все на світі
Ми ж, як квіти в буйноцвітті.
*Чахлик невмирущій - Кощій безсмертний
*Гранчак - гранована склянка
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2017
автор: Ніна Незламна