Про щастя

Людей,  нещасних  зовсім,  не  буває,
І  щастя  їхнє  різний  час  триває:
У  когось  –  вік,  чи  рік,  у  когось  –  мить,
І  потім  все  життя  болить,  щемить
І  ниє  серце.  Що  йому  порадиш?
Чужому  горю,  звісно,  не  зарадиш,
Й  за  щастя  треба,  все-таки,  платить,
Адже  купатись  в  нім  завжди  кортить
Усім.  Допоможи  їм,  милий  Боже,
Та  й  щастя  у  людей  таке  несхоже.
Воно  завжди  у  кожного  –  своє:
Той  –  місто,  сад  чи  церкву  заснує,
Хтось  діток  цілу  дюжину  народить
І  не  чекає  манни-нагороди,
Той  –  рідну  землю  вірно  береже
Й  себе  не  бачить  іншим  він  уже.
Цей  –  служить  людям,  чесно,  без  віддачі,
І  сам  за  це  їм  навіть  дуже  вдячний.
Той  –  хліб  вирощує:  пшеницю  чи  овес    –
Від  сонця  скоро  вже  згорить  увесь.

Людей,  нещасних  зовсім,  не  буває.
Вір,  щастя  прийде,  і  життя  триває!
14.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767251
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2017
автор: Ганна Верес