1. СІЧНЕВІ СВЯТА
У місяці січні всі до свят ми звичні!
Щонайпершим Новий рік переступить наш поріг,
А за ним прийде Різдво - сил небесних торжество.
В кожну хату коляда із піснями загляда.
А Маланка та Василь додадуть здоров'я й сил.
Водохреща на Йордана нас на річку кличе рано.
Тож прийміть вітання щирі, щоб жили ми в щасті, в мирі!
Дітвора, батьки, старі - у достатку та добрі!
2. РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло знов живемо.
3. З НОВИМ РОКОМ І РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
Вже перші сторіночки календаря
Час квапиться-перегортає.
Зійде незабаром Різдвяна Зоря,
Свят-вечір до нас завітає.
Ялинки, канікули, ніч чарівна
І мрії, здійснитись готові...
Бажають всі друзям здоров'я сповна
І щирість у кожному слові.
Хай мир у наш край рік новий принесе,
Омріяний мир для народу!
Моя Україно - ти понад усе,
Бо роду нема переводу!
4. На голос «Новорічної пісні»
Під Новий, Новий, Новий рік
Завжди про пташку щастя мріють люди,
Хай успіхам чудовий лік
Відкритий просто завтра нами буде.
Шлях замело сніжком пухким,
Сніг недоторканим недовго буде -
Сліди ведуть до нас у дім -
У гості йдуть найближчі люди.
Рік Но́вий голубку Миру
Нехай нам принесе -
Кожну хату і квартиру
Втішить над усе.
Рік Но́вий відкриє обрій
Мріям чарівним...
Хай він буде щедрим, добрим,
Мирним і ясним.
5. ЗОРЯ РІЗДВА (КОЛЯДКА)
То діялось в часи старі -
Ішли зі Сходу три царі.
В німих засніжених полях
Зоря їм вказувала шлях.
Раділи Небо і Земля,
Що Діва сповила Маля,
Що, втілений в дитячу плоть,
Лежить у яслах сам Господь.
До нього ранньої пори
Ішли царі, несли дари...
Світила їм Зоря Різдва,
Як Божа Істина жива.
6. КАШТАН ВЗИМКУ
Як невесело і сумно стане,
зажурюсь зимової пори,
підійду тоді я до каштана,
притулюсь щокою до кори.
В глибині нуртуючого соку
відчуваю я невпинний рух…
О, моя розрадонько висока,
мій високий оберіг і друг!
Непорушний, незворушний зовні,
ти живеш напруженим життям,
і твої бруньки застиглі повні
передвістям і передчуттям.
В них дрімають, як дитя в колисці,
ждуть, коли настане слушна мить,
фантастичне п’ятипале листя,
дивовижні свічечки суцвіть.
Мій каштане, навіть в шапці снігу
про майбутню мрієш ти весну!
Скину я думок зимове іго,
пробуджусь для радості зі сну.
7. ПЕРШИЙ СНІГ
Хрусткий, як цукор, пахне кавуном,
Блищить на сонці, хоч зажмурюй очі –
Весільним непорочним полотном
На землю сніг упав цієї ночі.
О, як шкода – залишаться сліди,
Як весело – нарешті підморозило!
Тоненька плівка срібної слюди
Лиш біля берега торкнулась озера.
У світі невимовна чистота,
У кришталях видзвонюють дерева.
Було б не видно білого кота,
Якби не очі і не ніс рожевий.
Він мружиться, ховає в лапи ніс –
І зник, і злився з тлом, хоч був допіру!
Не залишив і посмішки мені –
Він український кіт, він не з Чеширу.
8. ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Звивається, хурделить зимова карусель,
Сувої білі стелить поміж людських осель.
Я кільканадцять метрів ніяк не перейду,
Бо снігових заметів батиєву орду
Хтось вислав навперейми – затримати мене,
Ще й вітер вслід буремний – от-от наздожене!
З усіх сторін в обличчя колюче конфетті...
Та світяться і кличуть віконця золоті.
Там гострий запах хвої, неонові свічки,
Там скучили за мною принишклі малюки.
Тож сірий морок тане, зникають сили злі.
Знов казочка різдвяна панує на землі.
9. ЗИМА-НАРЕЧЕНА
В кожушку пухнасто-білому, в черевичках хутрянѝх,
йде Зима по снігу-килиму: "Де, - питає, - мій жених?»
«Не злічити мого посагу – діамантів та перлин,
по воді іду як по̀суху між посріблених крижин.
Чи не ніжний пух перин моїх, чи пишніші шубки є?
Чом не втішить мій омріяний горде серденько моє?
Я така ж, як інші, дівчина – наречена хоч куди!
Незасватана, невінчана… Ти знайди мене, знайди!..»
Посміхнулось з неба Сонечко: «Я скажу всю правду теж!
Чепурна, заможна панночко, хлопцям серце не бентеж!
В тебе є скарби нелічені, пишні хутра, срібний шлях,
в кожної земної дівчини – тільки бісики в очах.
Зникнуть перли із алмазами, варто припекти мені,
кришталі твої зі стразами змиють води весняні.
Пори року все міняються, в кожній є своя краса,
а кохання залишається, щоб творити чудеса».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767135
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 20.12.2017
автор: Лавинюкова Тетяна