Дивлюсь на світ, відмічений людьми
Хтось скаже: - Ні, відміряний він Богом
Напевно так, та коротаєм його ми
Самі себе наказуючи строго.
Вслухаюсь в час, а він такий сумний
Вмирають в ньому цілі покоління
В нім біль гіркий і шлях життя скрутний
Запродане чомусь людське сумління.
Задумуюсь! По чім така жага?
Така жорстокість- в ній смертельні муки?
Де ж та любов та Божії благА?
Де щире серце та братерські руки?
Усе давно скупив сам Сатана-
Душа та тіло продані віками
Любов до ближнього- здається що чума
Земля увінчана в страшному злі катами.
Іуди так щасливо розрослись
Розвели пекло, в нім страшенна тьма
Чого, народе, на таке згодивсь?
Де голос твій і честь? Одна пітьма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767092
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2017
автор: Леся Утриско