Сплелося все в тобі: турбота,
любов, і радість, і краса.
І усміх з присмаком скорботи,
й сльозинок вранішня роса.
Киплять і пристрасті, й бажання
в тобі, як гейзер. Ні – вулкан!
І на майбутнє сподівання,
а ще в тобі живе обман.
Ну, як без нього в цьому світі,
без лицедійства нікуди.
Пізнання яблуко й при світлі
уже дає рясні плоди.
Твоє жіноче лицемірство –
то просто вищий пілотаж:
фіглярство, інколи блюзнірство,
що часто переходить в раж.
І все це пафосно, зі співом
чи в танці, часом на балу,
вперемішку, а то й з надривом.
І не забуде про хулу…
Така звичайна жінка й мати,
що просто величчю горить.
Їй палко до снаги кохати
і дуже легко погубить!..
Хай не спадуть твої вітрила
і Бог тебе благословить,
щоб дарувала тільки крила,
які підносять у блакить!
20.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767075
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2017
автор: Олександр Мачула