Проснулась ненька Україна
У двадцять другий червня день,
Коли від вибухів – руїни,
Й надовго спокій пропаде,
Коли того, що з нами сталось,
Ще й мозок осягнуть не міг,
А скільки ж їх в війні зосталось:
Отой – без рук, а цей – без ніг!
Земля тоді ревла, стогнала ,
В вогні – незібрані поля,
Чужі хрести* нам небо рвали,
І молодь падала в боях,
Й роса змішалася із кров’ю,
Стрічала сонце, мов чужа,
Коли прощалися з любов’ю…
Це неприродно, це вже жах!
І молоді, прекрасні мами
З дітьми вмирали водночас,
Людей тоді … за м’ясо мали.
Народ же звіра** величав?!..
Хто порахує точно жертви
Такої спірної війни?
Все достеменно знають мертві,
Та не розкажуть нам вони.
А правда в тім: війна – то злочин
І оправдання їй нема;
Багато може бути збочень,
Допоки пам’ять в нас німа!
3.09.2013.
Ганна Верес(Демиденко).
* Німецькі літаки зі свастикою.
** Й.В.Сталін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767053
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2017
автор: Ганна Верес