...і розхитує хода танжір села.
і темніє небо димне повне лат.
шарпанина, тріпанина стовбурів -
між дерев білиця в пошуку скарбів.
вибухає сонце в захід, гасне в схід.
і джгутами огорожу в"яже лід -
мов стрілою вказівною куди йти,
мандрувати, не блудити через тин.
вже розбило сонце зимне глек вина.
жовто квітне і мигтить свіча вікна -
лише руку протягни, зніми її,
коли хмари палять в небі палії.
але швидко так стемніло. крутивій
засвистів, скрутив усе у білий звій -
і не в змозі свого шляху віднайти,
бо мов скочили із пекла всі чорти.
себе хрестиш і у сніг кладеш хрести...
ну, от як ото до хати підійти?!.
випадково, раптом впреся лобом в тин
і зрадієш - втрапив в хату від гостин!
і ввійдеш у теплий затишок під дах
у хмелю і трохи змерзлий у снігах
і гіркої вип"єш склянку з самотин
...тільки й чуєш як біснуються чорти...
1/02 - 2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2017
автор: Ем Скитаній