Невигадана історія

Колись  за  дною  партою  сиділи
Й  сніданком  теж  ділилися  не  раз.
Здавалося,  усе  було  до  діла.
Одного  Йваном  звали,  той  –  Тарас.
Й  освіту  здобували  разом  в  вузі,
А  потім  розійшлися  їх  путі,
Та  все  одно  близькими  були  друзі,
Хоч  і  не  часто  так  бува  в  житті.

Роки,  мов  зграйка  птахів,  пролетіли…
Гніздо  мав  кожен,  щебет  дітвори.
Душею  не  старіли  вони  й  тілом,
На  скронях  –  слід  осінньої  пори.
В  обох  і  діти  вже  повиростали:
Одні  –  у  Львові,  в  інших  –  Магадан.
Та  дружбу,  що  міцніш  була  від  сталі,
Розбив  назавжди  Київський  Майдан.

Не  міг  ніяк  Тараса  зрозуміти
Тепер  російськомовний  друг  Іван,
Чому  Тарас  із  дітьми  йшов  на  мітинг,
Не  вірив  він  і  друговим  словам
І  про  безвіз,  обіцяний  в  Європу,
І  до  землі,  і  нації  любов…
Чи  дружба  та  була  низької  проби?
Гадаю,  час  розсудить  їх  обох.
20.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766742
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.12.2017
автор: Ганна Верес