Багато покинутих дітей у наш час залишаються
сиротами, без мами, без тата їх виховує дитячий
будинок.Та у кожного з них є своя заповітна мрія,
хоч раз зустрітися і зазирнути в очі
матусі щоб зігрітися її теплом...
Плакала дитина у кімнаті
Її доля зовсім не проста.
Мамо... бідні ми а чи багаті,
Напиши прошу тебе листа...
Дім малютки, а тоді дитини,
Що вона ще бачила в житті.
В небі пролітають птахи клином,
Передайте мамі журавлі...
Що я так люблю й любити буду,
Хоч лиця не бачила її.
Тут ростять мене чужії люди
І теплом зігріта в цій сім'ї.
Дит - будинок, скільки долей в ньому,
Скільки милих, добрих оченят.
У думках стежиною додому,
До матусі рідної спішать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766732
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)