Грудню, грудню де твої грудки?
Голі ріллі огорнув туманом,
Сльози ллєш негадано за ким
У загулі легковажно-п’янім.
Сірої пастелі виднокіл,
Дні згорають сірником на вітрі…
Та зелені з подиву рядки –
Клин озимий заклинає – жити!
Наповняти кожну із хвилин
Повнозерням правди і любові,
Щоб могли сказати: ми були
Вірними у справі і у слові.
Ми були, миє, ми будем ще,
Ми тепла тобі позичим, грудню!
Ну а те, що плакав ти дощем
Ми по першій віхолі забудем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766464
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2017
автор: stawitscky