Я був з тобою ким завгодно,
Та був собою водночас!
Було чудово. Та, природно,
Було кохання поміж нас.
Та якось трапилося диво
Незрозуміле та сумне -
Тобі схотілося мрійливо,
Щоб інший був замість мене:
Щоб я був я, та не собою,
А кимось іншим взагалі,
Щоб лише надавав спокою
Зі впевненістю на чолі.
Та я ж не той, це ж неможливо -
Мій склад та вдача не такі,
Не вгамувати це бурхливе
Життя. Та спокій - не з руки.
Любов тим примхам не підвладна,
Та час впливає на зв'язок -
На міцність, будь вона неладна,
Чи ланцюжків, чи мотузок...
Таке ж сумне оповідання:
З одного боку ми разом,
Нарізно - з іншого... Кохання
Сміється й плаче заразом.
Можливе все ще буде гідно,
Якщо я буду сам не сам -
Та чи воно таке потрібно
Тобі, мені чи небесам?
Та якщо хтось не розуміє,
То пояснити не в ганьбу:
Цей вірш не про шизофренію,
А про кохання та журбу.
©~GV~17/10.12.17/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2017
автор: Gnat Valjorny