Побути б зовсім трішки Миколаєм,
Так щоб не тільки для своїх дітей …
Так щоб від серця, не навзаєм.
Щоб справжні подарунки, а не дріб’язок з речей.
Так щоб я дарувати зміг добро й любов,
Якщо у когось серце з болю зачерствіло,
Щоб той, хто здався, міг опертись на крило
А небо посіріле стало білим …
І щоб два вальси, що такі далекі,
Один до одного летіли, як лелеки,
І щоб оте одне найважливіше слово
Не покидало люблячих розмову …
І щоб сльоза, якщо гірка набігла на лице
Лиш промайнувши, посмішкою стала.
Щоб танцювали разом ще і ще,
Ті, кому часу разом так жахливо мало …
Як сходиш на останній свій перон
І вже здається далі рейок вже немає,
Щоб оживав в потребі ще дитячий сон:
Навіщо рейки для людини, що літає …
Якби я подарунки всі роздав,
Яким би неймовірним світ цей став …
Та тільки вся його чарівність в тому,
Щоб Миколай таких дарунків не давав …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2017
автор: Дружня рука