Поїзд. Ти дивишся у вікно.
Я не знаю, як тебе звати.
Але це не так й важливо.
Ти стараєшся мені все розказати.
Щось словами, а щось очима.
Я не зупиняюсь. Я продовжую в очах твоїх читати.
Мені так само треба так багато тобі сказати.
Ти знаєш, десь у тому іншому житті …
Ми вийдемо із поїзда і далі підемо вже поруч.
Рука лежатиме в руці.
І міцно й ніжно. Все водночас.
Ти посміхнулася мені.
Ти відповіла «так» цій моїй мрії.
Хоч посміялися ми з неї.
Із нереальності своєї.
Але у нас попереду ще ціла ніч,
Що не боїться протиріч.
Коли ти вчилася, що було цікавіше?
А де за столиком в затишному кафе
Найбільш улюблене для тебе місце?
Я знаю, де це. Часто там буваю.
Можливо, там тебе колись зустріну …
Колись пізніше ...
Про що я пишу у записнику,
Що я читаю … Та так, все те, що бачу,
Я тепер збираю.
Така у мене звичка. Я запам’ятаю.
Цю ніч. Цей поїзд. Як з тобою розмовляю.
Вже ранок … вже зупинка … скільки жалю,
Хіба сказати можу я про це …
Тебе мабуть вже хтось чекає. Цілує твої губи і лице.
…..
Ще маю час. Ще трохи поблукаю.
О, знову це кафе. Його я знаю.
І столик цей. Тебе я пам’ятаю.
І це лице. Всміхаєшся. Тебе кохаю …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Дружня рука