Пізнаєш істину

Коли  у  снах  поселиться  печаль
І  їх  ґвалтує  мало  не  щоночі,
Коли  надійний  губиться  причал,
То  безнадії  вистражданий  почерк.

Коли  відчув  ти  зради  смак  гіркий,
Що  болем  ліг  уже  на  сиві  плечі,
Перебереш  свої    й  чужі  роки,
Що  відлетіли  по  шляхах  лелечих,
Тоді  пізнаєш  істину  просту:
Життя  нема  легкого  у  людини,
А  в  долі  є  невидимий  пастух,  
Котрий  пасе  її  щоднини,  щогодини.

І  ти  мудрієш:  невблаганний  час
Сторінку  за  сторінкою  гортає,
Аж  поки  там,  на  фініші,  стріча
Твоя  зоря,  що  небо  покидає.
3.12.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766315
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2017
автор: Ганна Верес