Настала ніч, мороз лютує,
На шибках фантазує щось:
Для когось квітів жмут малює,
Для когось – пам’яті хаос.
Мені ж – троянди білі, білі,
Та смутку на пів-шибки тінь,
Холодні пальці задубіли,
Торкаючись його творінь.
Горить камін, стрибають тіні,
Троянди плачуть від тепла.
Мороз від злості сатаніє,
Рипить-скрипить його хода.
Непримиримий , що з зорею
Прийде тепло нового дня,
А в нім народжується фея –
Весела, гомінка весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766223
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 15.12.2017
автор: Г. Король