Темнорунні хмари приземлили ніч,
Вовною стелились і пливли узбіч
Літака у висі, що тримав штурвал
Крізь грозу, у хвилях з грубих покривал.
Роздирали небо блискавки-вогні,
Падали в провалля, канули на дні.
Торохтіння грому, дужче, ніж мотор,
Звуками пробило довгий коридор.
Врешті, перший промінь сонця спалахнув,
Світанковий обрій сяйвом огорнув.
Вогником досвітнім здалеку манив
Променистий острів незбагненних див.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2017
автор: Lana P.