Блаженна мить, коли після зими
Прийдеш на беріг, де в минулім році
Сріблястих красенів на спінінга ловив,
Де жаби кумкають, де бусоль жде в осоці
Сторожку здобич, де гойдається комиш
І до води стікають перші трави…
На плесі срібному гойдає сонця диск,
Рябіють відблиски в смарагдовій оправі.
Блаженна мить, коли після снігів
Вдихнеш на повну весняне похмілля!
Коли дерева в пишноті своїй
Святкують попід зорями весілля,
А ти між них почесний, добрий гість!
Милуєшся незайманою вродою.
Яка ж блаженна, неповторна мить,
Коли ось так: ти сам на сам з природою!
Летючі дні гарячих літніх пір
Минають швидко… глибочіє просинь…
Як зрілий вік з-поза далеких гір,
Прийде в життя золотоносна осінь.
В саду життя по листі золотім
Нас поведе щемливий вальс печалі.
Блаженна мить не кінчиться на тім,
Бо наші води ще долають далі,
Аби звершити повний цикл життя
Та навесні наступний розпочати…
Кружляє сніг… а серце як дитя
Готується блаженну мить стрічати!
13.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.12.2017
автор: dovgiy