Аврора і Федерік*

Приємно  познайомитись,  Авроро,
Для  вас  я  просто  Федерік.  
Я  поспішаю.  На  ходу  хапаю  ноти.  
За  мною  друзі  розкричалися  вже  хором!  

Хоч  …  я  вже  мабуть  і  забув  про  все  у  цей  момент.
О,  як  ви  дивитесь  у  мої  очі  …  
Розбита  вся  моя  зарозумілість  вщент  …  

Я  знаю,  ви  завжди  доб’єтесь  свого  …
Але  ось  тільки  не  мене.  
Мене  вам  не  потрібно  добиватись.
Я  не  ховаю  вже  від  вас  нічого.
За  зустріч  з  вами  дякую  я  музиці  і  богу    …
Я  починаю  прямо  тут  для  вас  концерт  …

Ставайте,  прошу,  тут  біля  роялю,
Пробачте,  граю  тільки,  не  співаю,
Але  у  мене  є  такі  важливі  ноти  …  
Вони  мов  скрипка  у  руках  душі,
Я  навіть  не  торкаюсь  клавіш  ...
Авроро,  ти  і  так  уже  все  знаєш  …

Вважають,    чоловічу  вдачу  маєш  …
Таким  було  і  є  твоє  життя,
Ти  ніжність  свою  в  лати  не  сховаєш,
Ти  жінка,  що  …  дарує  забуття.

А  я  тобі  все  граю  й  граю,
Цей  вальс,  що  довжиною  у  життя,
Який  писака  там  розповідає,
Що  Федерік  Аврору  більше  не  кохає  …  

Ти  знаєш,  я  шкодую  дотепер.  
Так,  я  пішов.  Два  роки  сумував.  
А  потім  я  помер  …
Тепер  ти  дійсно  знаєш  …

Моя  Авроро,  стала  музика  тобою  …
Я  далі  граю  свої  вальси.
Я  тут  за  клавішами  розмовляю  не  з  собою  …  
Не  мають  слів?    Насправді,  це  романси  …  

Дивись  як  вже  втомились  мої  руки,
Ці  два  століття  я  для  тебе  граю,
Та  їм  байдужі  ці  примарні  муки  …  
Я  з  нот  букет  троянд  тобі  збираю  …

Ти  знову  дивишся  у  очі  …
Я  знову  кажу:  радий  зустрічі  я  з  вами,
І  мене  звати  Федерік  …
Він  був  зовсім-зовсім    порожній,
Той  останній,
Без  вас  прожитий  цілий  рік  …

Ви  так  хотіли  врятувати,
Такий  нікчемний  збайдужілий  світ  …
Килими,  кахлі,  гобелени,
При  цьому  встигли  стільки  написати,
У  нотах  склав  для  вас  я  заповіт  …

Я  вам  здається  трішки  допоміг
Я  так  старався  …  все,  що  міг  …
Ви  знаєте,  я  був  страшенно  хворий,  
Але  я  …  музикою  вас  беріг.  

*[i]прототипами  героїв  є  Жорж  Санд  та  Федерік  Шопен,  хоч  вірш  цей  насправді  не  лише  про  них[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2017
автор: Дружня рука