гора сталевих м'язів! металеве зелене око.
воно йде через жито – також зелене – мов ніж.
з хвостом, як опущений прапор на знак жалоби
за тими, хто потрапить сьогодні
до яблучного пирога з мишами.
так, мишача поліція ніколи не дрімає.
вона приймає пообідній відпочинок
в дуплі старої липи на межі.
трохи жорсткий тапчан, щоправда, в цьому теплику,
а так – нормально. в ноги пристрій гріє
найчистішого котячого походження.
стережися, маленький пухнастий народе!
це – кіт. він тяжко працює ночами,
щоб з'їсти одну з десятьох нещасних,
а решту лишає нам для науки.
так, мишача поліція ніколи не дрімає.
ото ж бо вона, хто чатує біля дверей комори,
мов бідний клієнт на патрона,
чи великий поет на публіку,
чи штатний міський гучномовець. –
реєстратор смертей та народжень
з пазурами, що пишуть червону історію глибоко;
він має природне статутне право
рекрутувати вас до армії небіжчиків.
від молока з лінивим похміллям на осонні
до нічного кривавого рейду,
де законом – голодна лють.
а тепер він дереться на телевізійну антену,
щоб окинути поглядом становище тут і в сусідів,
виноградом, що всю її вже оплів,
мов коханець, своєю увагою
і невсипущим наглядом
за твором: and the mouse police never sleeps,
jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Crystal view