Чомусь, той Бог, в якого вірю я,
Твою любов мені не хоче дарувати.
То ж він, дозволивши Тобі мене зачарувати,
В мій молитовник ЛИШ вписав Твоє ім’я…
Твою ж любов – у башту і за грати…
І ЛИШ вночі Ти НАЧЕБТО моя…
І ЛИШ у снах я можу цілувати
Твої звабливі неймовірні очі!
Уже летить мій друг, мій ангел ночі!
Як літо пестощами зустріча весну,
Я розчинюсь в ТОБІ прийнявши трунок сну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Сергій Прокопенко