Як упало зерня з високого стерня
Та на чорну землю, та на суху траву.
Може теє зерне до мене поверне
Та й до мого двору, у мою комору.
У моїй коморі тепло та затишно.
У моїй коморі зимовать доволі.
Вдома поминати про літо запишне
Краще ніж лежати в заметільнім полі.
А настане весно і сонце заграє
Посаджу я зерно в землю для врожаю.
Соловейко вранці радо заспіває -
В того щастя стане хто діточок має.
Те не хоче зерно до моїй комори
Воно хоче світу, воно хоче волі.
Зерно хоче плисти через синє море.
Жити як станеться у тим чистім полі.
Вже весна настала - не росте зернятко.
Може десь журіє на землі у тиші.
Щось то стало взимку із отим зернятком.
Мабуть те зернятко давно з'їли миші.
А може далеко від рідного краю
На чужому полі десь там проростає
Може те зернятко і діточок має.
Може і щасливе - хто ж того знає...
22.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765520
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 12.12.2017
автор: Євгеній Рослик