[color="#7d3b09"][i]Стрілки годинника так голосно кричали.
Кожен новий крок, і все стало далеко.
Голоси неба , в одну мить замовчали.
Був втомлений погляд, йому було одиноко.
Пульс без тебе зупинився , двері зачинились.
Вологість сліз по стінам стікала.
Всі дзеркала об мовчання розбились.
Знайома дорога чогось заблукала.
Напрямок загубився, карта згоріла.
З темнотою живемо тепер сам-на-сам.
Кожна нова сльоза, ще сильніше боліла.
І стежки проходять , по іншим слідам.
Дні в календарі, так хотіли та не могли.
Коли мріям хотілось багато сказати
Години що обіцяли вічність збрехали,
вони не навчились вибачати…
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2017
автор: Вовчик Рогоза