Боже правий! Яка ж то краса!
Весь садок у пухнастій одежі.
І берези під снігом як вежі
Понад муром паркану стоять.
Сипле сніг, наче стелить комусь
Простирадло на шлюбну постелю.
Із вікна, на побілену стелю,
Білий відблиск грайливо метнувсь.
Чисто як! Чепуруха-зима
Все болото сховала до часу
І дарунків наповнену чашу
До Різдва наготовила нам.
Недалеко вже свят дивосвіт
На ялинках засяє вогнями.
Коляда голосними піснями
Прославлятиме Божий прихід
У цей світ, аби актом любові
Все збулось по закону Отця,
Чия милість не має кінця
Як Обітниця в чесному слові.
Новоріччя… стремління людське
Хоч умовно поринути в казку…
Де майбутнього бачиться ласка
І життя наче вже й не важке.
Хтось знайде привітання слова,
Хтось шампанського келих підніме…
Білим снігом, надіями білими
Понад садом кружляють дива!
11.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2017
автор: dovgiy