Я пам'ятаю, як сміялась ти,
Приносила частиночку небес.
Що у руці моїй візьми ..
Це я тобі усе приніс ….
Що це? Тут нема нічого?
Добре придивись …
Якщо не бачиш, просто доторкнись …
Коли я йшов до тебе, я торкнувся квітів,
А ще зі мною привітались діти,
А ще я написав вірша.
Не мав де записати, то взяла собі рука …
А ще рука торкалась клавіш,
Я нею цілий вечір грав тобі.
Це не пластинка, її у програвач ти не поставиш,
Це все потрібно тобі взяти і забрати все собі …
Бо це твоє …
Не заберу з собою,
Тобі приніс, побудь зі мною …
Послухай, як чудово грає цей рояль,
Він наче розмовляє тут з тобою …
Бо я так гарно не скажу,
Не маю стільки клавіш, звуків, нот,
Я зараз перейду свою людську межу,
Останній осені пілот …
Ти руку мою прийняла,
Ти її наче обійняла,
Ти так рукою чарувала,
Ти нею ніжно вальсувала …
Кружляв листок,
Такий той диво – вальс,
Я прошу. Вітре, ти ж мій друг,
Залиш мені цю музику про нас ….
Я вибиваю пальцями у такт
Не залишай мене Осінній вальс,
Якщо ти справді так кудись спішиш,
Тут на руці мені швиденько напиши …
Я побіжу туди …
В наш парк,
Я знаю. Десь там зараз ходиш ти …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2017
автор: Дружня рука