А сніг усе навколо білить…
Нарешті милував і нас!
Бо скільки ж може дощ невмілий
Лишати землю без прикрас?
Дерева вдячно тягнуть гілля,
Вдоволено мовчить земля…
Прибралася, як на весілля,
Спішить почати рік з нуля.
Прикрили втомлено повіки
Кущі примерзлі хризантем…
Ще вчора – як душевні ліки
І муза для осінніх тем.
Все заспокоєно дрімає
В обіймах ніжних снігових…
І начебто проблем немає,
І ніби ритм життя притих…
І лиш тривога вводить смуту
В сніжинок білий полонез…
Та вибіг, граючись, із буди
Так недоречно-чорний пес…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765239
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2017
автор: ЮНата