А, я любив її колись...
Бажання, мрії не здійснились
Стежини долі розійшлись
Доки на ковдру ніч стелилась
А, я любив! Невже й люблю?
За очі ті, що спокій вкрали
І простирадло те ж стелю
Ми на якім щасливі спали́
І не судіть, що не зберіг.
Бо хтозна, хто за що карає
Для неї все був - оберіг!!!
Але ж вогонь колись згасає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765166
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2017
автор: tosikosan