Де в клавіш тих взялась душа …

Я  встав  тобі  сказати  тост,
Може  сміюсь,  в  душі  ж  я  плачу,
Ти  мені  рідна  …  здався  б  я  давно,
Та  тільки  твої  очі  бачу    …

Бродив  би  містом  і  дивився  б  я  
На  вулицю  -  ту,  по  якій  ходила,
Тут  всюди  залишилось  ще  твоє  тепло,  
Байдужа?    Так  …  але  яка  ж  ти  мила  …

Я  вальс  Шопена  чую  у  дощі
І  вальс  Шопена,  як  кружляє  сніг,
У  парку  всі  дерева  і  кущі,
На  танець  той  не  шкодували  ніг  …

Вони  танцюють  вальс  із  моїм  почуттям,
Цей  вальс  назвуть  колись  чиїмсь  життям,
Я  йому  вслід  в  уяві  закружляв,  
Я  пам’ятаю.  Завжди  пам’ятав  …

Кохання  –  це  не  гра.  Воно  –  ціле  життя.
У  ньому  не  буває,  що  давно.  
У  ньому  не  буває  німих  сцен,
У  ньому  не  сюжет  з  кіно  …  
У  ньому  грає  десь  Шопен  …

«Осінній  вальс»  
Чи  вальс  -  «Душа»,
Наповнює  життя  вогнем  цієї  музики  краса.
Зі  мною  закружляли  навіть  небеса  …  

А  я  не  проти  тої  круговерті,
Душа  наповнена  вже  вщерть,
І  зараз  вибухне  вона,
Від  цього  музики  вина  ….

Не  зупиняй  мене,  ще  кілька  раз,
Я  знову  й  знову  переможу  час,
Я  знову  й  знову  вирвуся  з  пітьми,
Щаслива  будь    …  Щасливою  живи  …

І  знову  вальс  …  він  знову  й  знов  прийшов  …
Я  не  просив  …
Ти  сам  собі  …    зайшов!
Озвалась  перша  клавіша  …
І  раптом  тихий  стук  ,  вже  на  плечі  рука,
Ти  раптом  тут    …  
Де  ж  в  клавіш  тих  взялась  душа?!
Звучала  музика  ...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2017
автор: Дружня рука