Вогнем тривоги запалало небо,
Зловіще зубоскалиться орда.
Все заніміло...Змовк пташиний щебет...
Знов біль і втрати, знов прийшла біда.
Вже вкотре плаче ненька Україна,
Бо скільки ж їх забрала ця війна!
В скорботі похилилися калина,
Життям людським заплачена ціна
За завтра мирне і за нашу волю,
За новий день щасливий дітвори,
За сон малят спокійний, кращу долю,
За сонячно - блакитні кольори.
І зрілі й молоді сини і доньки,
В небесне військо стражами знялись,
Шукають тата крихітні долоньки,
І материнський крик у синю вись,
Крик розпачу і болю до нестями!
Волосся дибки... і холоне кров...
По всій країні діточки і мами
Осиротілі... І набат церков
Тривожить тишу, душу рве на шмаття,
Квіт України гине на війні...
Пала біди великої багаття,
Пекучим жаром ожива в мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2017
автор: Наталка Долинська