Летить сніжинка, біленька, за мить, краплина,
Все вкрилось сріблом й та, багрова долина,
Хочу відчути, сніжок, що з неба так сипле,
Хай я підставлю долонці й до них прилипне.
Сприймаю ніжність,, його свіжу прохолоду,
У нагороду, сприйму зимову погоду,
Тільки початок, адже зими перші кроки,
Скрізь на деревах, іскрять, висять білі брошки.
Такі пухнасті та на жаль, це не надовго,
Стече водою, до неньки землі на благо,
Щоб навесні, травичка, дерева і квіти,
Мали вологу, силу, могли порадіти.
Люди в дарунках, бачать неймовірну красу,
Весну зустріти, чарівну, диво – принцесу,
А поки ж ловлю, сніжинки - шматочки щастя,
Ця краса з неба, Боже благовістя.
05.12.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2017
автор: Ніна Незламна