Зими день восьмий. Та надворі –осінь.
Купає сонце у водоймах коси.
З калюжі воду випиває вітер.
Складає день софіт із синіх літер.
Душа долів важку скидає брилу.
На всю ширінь виструнчуються крила,
ВОНА летить в небесні сині далі,
Де чути голос скрипок і цимбалів,
Де сиві хмари парами вальсують,
Свій легкий рух у пам’яті фіксують.
ВОНА пірнає в синь цю, наче щука.
Стрільбу прицільно Лель веде із лука.
І попадає ЇЙ в саменьке серце,
Щоби любов забила в нім джерельцем,
Чуття піднялись хвилями цунамі,
Задзеленчали, наче дзвін при храмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)