Не розкрадай від мене мої сни.
Не смій чіпати. Чуєш? Ну...Не треба.
Ти поцілуй в них. Просто обійми.
І я злечу в самісінькеє небо.
Не розкрадай. Бо січень й так краде.
Насіє снігом в душу чистотою
Такою, що до раю заведе!
Залишуся без тебе там... Не встою
Присісти на ту лавицю, де Бог
Сидить і посміхається малечі.
Я хочу... Щоб ми разом... Завжди... Вдвох...
Та ти і не збагнеш моєї втечі.
А я без тебе... Тої порожнечі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: Відочка Вансель