У замку жив самотній Д'Рако - граф,
Мав палісад з яскравим барвоцвітом,
Любив гуляти в нім погідним літом,
Вдихати аромати дивотрав.
В той пишний сад нечасто хто ходив
Окрім чудного мовчазного графа.
Заліз безхатній - натерпівся страху,
Господар завжди був чомусь один.
Та я́кось в замок дівчина зайшла,
Замилувалась ладним і пригожим,
Спитала Д'Рако , як він сам спроможний
За всім угледіти, дать світла і тепла.
Граф миловидну гречно запросив
Із ним вечерю пізню розділити,
Був гожим, гарно вдягнутим, відкритим,
Та обіцяв гряду ефектних див.
Вогні сліпили, блиск очей і шик,
Столи ломились від питва-наїдків,
І не було ні слуг довкіл, ні свідків,
Лиш тільки граф – умілий чарівник.
Сама в обійми воском потекла,
Іскрилась феєрично від цілунків,
Поїла графа з губ цілючим трунком,
Вділяла любощі і ласку без числа.
Вампірно впився в шийку ніжну граф.
Нещасна не помітила, хоч слабла
Під іклами, гострішими за шаблю,
Душив нещадно і м’якенький шарф.
А вже на ранок в дивнім тім саду
Нова́ розквітла мальовнича квітка,
Ніхто не знав ні імені, ні звідки,
Не відали і про нічну біду.
З тих пір минуло безліч роковин.
Цвіла та чічка день лише один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: Оксана Дністран