Колись боялася бути смішною…
Колись боялась. Тепер – ні.
Тоді сахалась себе самої,
Тепер співаю собі пісні.
І кожен ранок, як сонце зійде,
Беру за руку себе: «Вставай!
Вставай, красуне, чого зажурилась,
Можливо, сьогодні - і є твій рай!
Залишить ранок по тобі спогад.
І поцілує так щиро твій слід…
Де ти ходила, на щось дивилась,
А, може, просто сиділа сумна…
Можливо, щиро із кимось ділилась,
Що між тобою і світом стіна…»
(Альона Хомко, 2017)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: Альона Хомко