Чи вичахне наш біль, хоч коли-небудь?
Чи вистачить терпіння пережить?
Чи вистоїть над нами Боже небо
І чи навчить життям нас дорожить?
Пульсує кров у зледенілих жилах
І оживає приспана любов,
А в ній є те, душа чим дорожила:
Не може бути мій народ рабом!
Хай копита життєві землю крешуть,
Долаючи історії роки,
І хоч правителі і зараз людям брешуть,
Та не поверне доля до сохи.
28.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764715
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.12.2017
автор: Ганна Верес