Жінки призначені для щастя, але не всім воно дається:
одні планують розвивати свої таланти до вершин,
одні у нетрях злого люду готові відчаєм упасти,
одні по трупах йтимуть далі, щоб досягти лише мети.
Жіноча сутність надзвичайна, її пізнати неможливо:
одні життя не уявляють без слави, розкоші, утіх,
одні, наживши всього-всього повинні бути би щасливі,
але щовечора сумують, бо є самотніми в житті.
Жіноча хтивість є не тільки в тілесних пестощах, утіхах,
жінкам усім потрібно знати, що їх кохають не за те,
що в неї личко є прекрасне, що з нею гарні будуть діти,
а що кохають храм душевний, який не завжди в ній цвіте.
А ти є тип тієї жінки, яка все кине задля щастя,
наперекір піде системі, лише би з милим в парі йти,
ти типом є тієї жінки, яка душею є багата,
з якою хочеться крізь простір все далі в парі йти і йти.
Бо ти не з тих "гламурних леді", якою вітер колихає,
яких собаки або лають, або тікають хто куди,
ти з тих, які є дуже щирі, щодня із ласкою чекають,
які призначені кохати, і щастя мати назавжди'.
Для тебе радість - поцілунки, для тебе втіха - обнімашки,
для тебе щастя - мої вчинки, і рідкі, та тобі вірші,
бо ти незвична є для мене, моя маленька ніжна пташка,
яку і досі я не вірю, що у житті своїм зустрів.
Чого одну в житті кохають, але за жінку беруть іншу?
Бо чоловік завжди дитина, йому потрібна доброта,
я покохав тебе так міцно, і кожен день кохаю більше,
тому сплетімо наші пальці під спів кохання солов'я.
7.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: Андрійчук Назарій Володимирович