О, як казково! В лісі, красиво,
Зима, то справді - природи диво,
Мете уміло й водночас сніжить,
Вихорем вітер, підійнявсь, летить.
Мигтить, іскрить, біленька пелена,
Земля щаслива, нині чарівна́,
Аж раптом сонце, сяє з-під хмари,
Дарунки сипле – новенькі чари.
У кришталі верхівки ялинок,
Усе в пуху, не видно стежинок,
І кущ шипшини, вбрався у вуаль,
Десь загубився, слід зайчиська вдаль.
Своїм життям, живе сонливий ліс
У замет круглий, клен по гілки вріс.
Дуб одягнувся у сірий кафтан,
Посеред них, найстарший, капітан.
Ледь-ледь схилилась, сонно верхівка,
По ній мережка - срібна вишивка,
Здаля в сніжинках низька черешня,
Вже погляда на дуба- велетня.
Скрізь візерунки,по гілках іній,
Морозець кине, погляди зимні,
Хоча в дрімоті, лісове царство,
В зимових красках, земне багатство.
07.12.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2017
автор: Ніна Незламна