Одне твоє: "Пробач" могло би так багато.
Одне твоє: "Прости" забрало би мій біль.
Якби почула це - було б для мене свято.
Але мовчанням ти мій дім ущент спалив.
Болить, болить, болить - нема кінця і краю.
Мабуть, даремно я нанизую слова.
Сама себе... із дня у день картаю.
Не хочу більше бути, де була.
Одне твоє: "Пробач", і щирий погляд в вічі...
Натомість купа слів, які втрачаєш ти.
У річку не зайти нікому з нас вже двічі.
Та я і не піду. І хочу лиш: "Прости".
(Альона Хомко, 2017)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2017
автор: Альона Хомко